Когнітивне навантаження – це обсяг розумових зусиль, які людина повинна витрачати на використання інтерфейсу. Робоча пам’ять обмежена, і кожен елемент, що конкурує за увагу, кожне необхідне рішення та кожна інформація, яку потрібно пам’ятати під час виконання завдання, споживає частину цієї обмеженої ємності. Коли вимоги перевищують доступне, люди сповільнюються, роблять помилки, обирають найбезпечніший варіант або взагалі відмовляються від завдання.
Дослідники розрізняють три типи. Внутрішнє навантаження є невід'ємною частиною самого завдання: бронювання авіаквитків у кілька міст насправді складніше, ніж купівля книги, і жоден інтерфейс не може зробити це тривіальним. Зовнішнє навантаження створюється інтерфейсом і його можна повністю уникнути: суперечлива термінологія, незрозумілі назви, непотрібний вибір, захаращені макети та інформація, представлена у формі, що вимагає розумового перекладу. Германське навантаження – це зусилля, витрачені на формування розуміння, що є продуктивним, коли людина вивчає інструмент, який вона використовуватиме неодноразово. Гарний дизайн мінімізує зовнішнє навантаження, поважає внутрішнє навантаження та підтримує германське навантаження там, де метою є навчання.
У комерційному контексті практичним наслідком є те, що ясність перевершує кмітливість з вражаючою послідовністю. Сторінка товару, на якій чітко зазначено, що це за товар, скільки він коштує, включаючи доставку, коли він прибуде та як його повернути, зазвичай перевершує ту, що має складні інтерактивні функції, що потребують дослідження. Елементи інтерфейсу, що потребують інтерпретації, такі як значки без підписів, неоднозначні індикатори прогресу та нестандартні елементи керування, переносять зусилля з дизайнера на користувача, і користувачі реагують, відмовляючись від взаємодії.
Когнітивне навантаження також пояснює, чому архітектура вибору така важлива. Надання відвідувачу двадцяти загалом схожих варіантів вимагає від нього негайного формування критеріїв порівняння, що є достатньо складним, щоб багато хто відкладав рішення на невизначений термін. Зменшення кількості варіантів, їх змістовне групування, рекомендація за замовчуванням та надання структури порівняння – все це зменшує зусилля, необхідні для прийняття рішення. Така ж логіка застосовується до сторінок цін, конфігураторів продуктів, селекторів планів та будь-якого інтерфейсу, метою якого є допомога у виборі.
Зменшення навантаження значною мірою полягає у видаленні, а не в поясненні. Поступове розкриття інформації відкладає складність до моменту, коли вона знадобиться. Розумні значення за замовчуванням зменшують кількість рішень. Узгоджені шаблони дозволяють людям повторно використовувати те, що вони вже знають, замість того, щоб вивчати щось нове на кожній сторінці. Розбиття на фрагменти розбиває довгі процеси на зрозумілі кроки. Проста мова нічого не коштує та повністю усуває крок інтерпретації. Вбудована валідація усуває необхідність запам'ятовувати, що пішло не так на попередньому екрані. Додавання пояснювальної підказки до заплутаного елемента майже завжди поступається з тим, щоб зробити елемент неплутаним.
Навантаження також накопичується протягом сеансу, а не скидається на кожній сторінці, тому потоки, які є окремо прийнятними, можуть бути разом виснажливими. Відвідувач, який уже прийняв низку рішень, досягає останнього кроку з меншими можливостями, ніж були на початку, саме тому відмова від оформлення замовлення зосереджується на останньому етапі, навіть коли цей етап не складніший за попередні. Мета дизайну полягає в тому, щоб навмисно упорядковувати зусилля, розміщуючи найвимогливіші рішення там, де увага є найвищою, та зменшуючи вимоги в міру просування потоку, а також уникати введення нової інформації наприкінці процесу, коли людина вже зробила ставку. Перегляд шляху від початку до кінця, а не екран за екраном, – це єдиний спосіб побачити ці накопичені витрати.
Оскільки навантаження накопичується від багатьох дрібних рішень, прийнятих різними людьми з часом, його важко контролювати шляхом перегляду окремих змін і набагато легше контролювати за допомогою спільних стандартів. Добре підтримувана система проектування зменшує стороннє навантаження структурно, роблячи узгоджені шаблони стандартними, а неузгоджені вимагають зусиль. дизайн продукту зобов'язання, саме звідси зазвичай виникають довгострокові вигоди, тоді як UX аудит це те, що виявляє накопичене навантаження в існуючих потоках та визначає, які його частини є невід'ємними для завдання, а які були додані інтерфейсом.