Цифрова трансформація описує зміну організації в тому, як вона працює, створює цінність та приймає рішення, шляхом впровадження цифрових технологій та пов'язаних з ними робочих практик. Цей термін розмився через надмірне використання майже до беззмістовності, застосовуючись як до редизайну веб-сайту, так і до фундаментальної реструктуризації функціонування бізнесу, що частково пояснює, чому програми з таким позначенням так часто розчаровують.
Важлива різниця полягає між оцифруванням та трансформацією. Оцифрування означає взяти існуючий процес та виконати його за допомогою технологій: ті самі кроки, ті самі схвалення, ті самі організаційні межі, тепер на екрані. Трансформація означає переосмислення того, чи повинен процес взагалі існувати в такій формі. Більшість програм, що описуються як трансформація, є оцифруванням, що пояснює, чому вони створюють нові системи без зміни вартості, швидкості чи обслуговування клієнтів.
Опубліковані оцінки програм трансформації постійно повідомляють про високий рівень невдач, а зазначені причини є надзвичайно послідовними. Вони рідко бувають технологічними. Повторюваними причинами є відсутність або нестабільна відданість керівництва, нечіткі цілі, недооцінка необхідних організаційних змін, недостатній потенціал команд, від яких очікується, що вони працюватимуть по-іншому, та існуючі стимули, які продовжують винагороджувати поведінку, яку програма мала замінити.
Застарілі системи – це обмеження, яке програми найчастіше недооцінюють. Встановлені організації працюють на системах, які кодують накопичені роками бізнес-правила, інтегруються з усім і не можуть бути швидко замінені без операційного ризику. Підходи, що визнають це, включаючи моделі-душачки, що створюють нові можливості поряд зі старими та поступово мігрують, досягають успіху набагато частіше, ніж програми заміни, які намагаються переосмислити старі системи, що часто перевищують термін дії або відмовляються від них.
Організаційний вимір — це те, де насправді полягає більшість труднощів. Нові системи вимагають нових ролей, нових навичок та інших прав прийняття рішень, і вони знецінюють досвід людей, цінністю яких було знання того, як керувати старою системою. Програми, які розглядають це як комунікаційну вправу, а не як суть роботи, стикаються з опором, який вони інтерпретують як перешкоди, тоді як зазвичай це раціональна реакція на зміни, які залишають людей у гіршому становищі без запропонованого шляху.
Послідовність та масштаб визначають, чи наросте імпульс, чи він зникне. Програми, що намагаються одночасно внести зміни в кожну функцію, виділяють великі бюджети, перш ніж щось продемонструвати, і до моменту очікування результатів керівник-спонсор часто вже рухається далі. Програми, які забезпечують справжнє покращення в одній галузі, доводять ефективність підходу та розширюються з позиції продемонстрованої цінності, зберігають підтримку та накопичують можливості, необхідні для складніших частин.
Вимірювання слід проводити з точки зору операційної діяльності та клієнтів, а не з точки зору результатів. Впроваджені системи, досягнуті етапи та міграція користувачів описують активність; вартість транзакції, час виконання запиту клієнта, рівень помилок та зусилля клієнтів описують, чи щось покращилося. Програми, які повідомляють лише про перше, можуть успішно завершитися, нічого не досягнувши, що є найпоширенішою формою дорогого провалу в цій категорії.
Оскільки робота охоплює стратегію, технології, процеси та людей, її не може виконати якась одна функція. На практиці формулювання та послідовність знаходяться всередині стратегічне планування та консалтинг, можливість доставки з розробка продуктута вимірювання того, чи покращився результат взаємодії з клієнтами з аналітика данихЦе має найбільше значення в державний сектор і великий підприємство контексти, де усталені обмеження та організаційна складність є найбільшими.