Доступність

Аффорданс (доступність) – це властивість об’єкта, яка вказує, як його можна використовувати. Цей термін походить від психолога Джеймса Дж. Гібсона та був адаптований для дизайну Доном Норманом, який пізніше вдосконалив його, щоб розрізняти реальні аффорданси від сприйнятих. У роботі з інтерфейсами важлива різниця між тим, що елемент може робити насправді, і тим, що людина вважає, що він може робити: кнопка, яка виглядає клікабельною і є клікабельною, має відповідний аффорданс, тоді як заголовок, стилізований під кнопку, створює хибний аффорданс.

Цифрові інтерфейси не мають фізичних можливостей, тому кожна підказка — це вивчена конвенція, що відображається візуально. Опуклі або заповнені фігури натякають на натискання. Підкреслений кольоровий текст натякає на навігацію. Поля введення з рамками натякають на введення тексту. Маркери в кутах області натякають на зміну розміру. Зміна курсора при наведенні підтверджує інтерактивність. Жодне з цих правил не є невід'ємним; усі вони є конвенціями, накопиченими протягом десятиліть використання програмного забезпечення, тому відхід від них тягне за собою певні витрати на навчання, і саме конвенції варто поважати, навіть якщо вони естетично немодні.

Найбільш серйозною невдачею останнього десятиліття стала ерозія інтерактивних можливостей у гонитві за візуальною простотою. Плоскі кнопки без рамок чи заливок, посилання, що відрізняються лише вагою, значки без підписів та елементи керування, що з’являються лише при наведенні курсора, зменшують візуальний шум і одночасно зменшують видимість. На сенсорних пристроях, де наведення курсора не існує, елементи керування, що відображаються при наведенні курсора, не просто непомітні, а фактично невидимі. Тестування зручності використання регулярно виявляє, що учасники не помічають дій, які команда дизайнерів вважає очевидними.

Зворотна помилка є не менш шкідливою. Елементи, які виглядають інтерактивними, але такими не є, викликають повторні невдалі кліки та легке розчарування, і кожна помилка вчить відвідувача менше довіряти інтерфейсу. Поширеними винуватцями є декоративні картки зі стилем, схожим на кнопки, зображення, які виглядають так, що їх можна торкатися, та вимкнені елементи керування, що відображаються без будь-якого пояснення, чому вони недоступні. Записи сеансів, що показують повторне натискання на неінтерактивний елемент, є одним із найчіткіших доступних діагностичних сигналів.

Означники, у пізнішій термінології Нормана, – це сприйнятні сигнали, що передають доступність, і саме означники, а не доступності, фактично контролюють дизайнери. Тому практичне питання, яке розглядається, полягає не в тому, чи є елемент інтерактивним, а в тому, чи звичайна людина, яка приходить без контексту, розпізнає його як такого за мить, і чи щось, що не є інтерактивним, сигналізує про те, що він може бути інтерактивним.

Вимкнені елементи керування — це специфічна та поширена помилка, яку варто виділити. Елемент керування, який відображається, але не може бути використаний, повідомляє про існування дії, приховуючи як саму дію, так і причину, що залишає користувачеві здогадуватися, яку умову не вдалося виконати. Альтернативи зазвичай кращі: повністю приховати елемент керування там, де він не має значення, або залишити його ввімкненим і пояснити умову блокування, коли він активований, що перетворює глухий кут на підказку. Там, де вимкнений стан дійсно доречний, причина має бути видимою без взаємодії, а не прихованою за підказкою під час наведення курсора, якої немає на сенсорних пристроях. Ця закономірність пояснює дивовижну частку контактів зі службою підтримки в транзакційних системах, оскільки користувачі роблять висновок, що система зламана, а не що вони пропустили передумову.

Оскільки ці судження ненадійні зсередини команди, яка вже знає, як працює інтерфейс, вони потребують зовнішньої перевірки. Спочатку проводиться клік-тестування та модеровані сесії, що проводяться через дослідження користувачів швидко виявляти помилки доступності, часто вже у першого учасника. Запобігання повторенню — це системна проблема, а не проблема сторінки: визначення невеликого, узгодженого набору інтерактивних процедур у системі дизайну під час дизайн продукту робота гарантує, що інтерактивність сигналізується однаково всюди, тому людям потрібно вивчити її лише один раз.