SwitasЗв'язатися з нами

Юзабіліті-тестування (Usability Testing)

Юзабіліті-тестування — це метод дослідження, за якого реальні чи репрезентативні користувачі намагаються виконати конкретні завдання за допомогою продукту, прототипу чи вебсайту, а спостерігач фіксує, де вони досягають успіху, де відчувають труднощі та як описують свій досвід, зазвичай міркуючи вголос під час роботи. На відміну від опитувань чи аналітики, які повідомляють, що користувачі зробили чи сказали постфактум, юзабіліті-тестування спостерігає поведінку безпосередньо й у контексті, що робить його одним із найпрямніших способів з’ясувати, чи інтерфейс справді легкий для розуміння та використання, а не лише вважається таким командою, яка його створила. Метод важливий, оскільки проблеми інтерфейсу, невидимі для тих, хто його проєктував, часто очевидні для тих, хто користується ним уперше, — розрив, який зазвичай пояснюють прокляттям знання (curse of knowledge), коли дизайнерам і стейкхолдерам, що глибоко знайомі з продуктом, важко помітити неоднозначність, з якою новий користувач стикається одразу. Широко цитовані дослідження юзабіліті виявили, що тестування навіть із п’ятьма учасниками зазвичай виявляє переважну більшість, найчастіше називають приблизно 85 відсотків, проблем юзабіліті, наявних у заданому інтерфейсі, тому юзабіліті-тестування зазвичай проводять невеликими ітеративними раундами учасників, а не масштабними дослідженнями, що дозволяє командам швидко тестувати, виправляти й повторно тестувати, а не чекати збору великої вибірки перед внесенням будь-яких змін. Юзабіліті-тестування проводять у кількох форматах: модероване тестування, коли фасилітатор веде учасника через завдання в реальному часі, особисто чи через відео, і може ставити уточнювальні запитання, щоб прояснити моменти розгубленості; немодероване віддалене тестування, коли учасники виконують завдання самостійно за допомогою платформи тестування, а їхній екран і голос записують для подальшого перегляду, що забезпечує швидший і дешевший збір даних ціною неможливості розпитати про реакції в моменті; та гверилья-тестування (guerrilla testing) — неформальний, недорогий підхід, що збирає швидкий зворотний зв’язок від доступних учасників, наприклад колег чи перехожих, корисний для валідації на ранніх етапах, коли повне дослідження ще не виправдане. Тестові сесії зазвичай будують навколо конкретних, реалістичних сценаріїв завдань, а не вільного дослідження, а успіх оцінюють за такими показниками, як частка виконаних завдань, час на завдання, кількість помилок і суб’єктивна оцінка учасником зручності використання, яку часто збирають стандартизованим інструментом, як-от System Usability Scale. Поширена хибна думка — що юзабіліті-тестування та A/B-тестування мають однакове призначення, тоді як насправді вони відповідають на різні запитання на різних етапах: юзабіліті-тестування з’ясовує, чому користувачі відчувають труднощі з інтерфейсом до його створення чи широкого запуску, зазвичай на прототипі або вже робочому, але неперевіреному дизайні, тоді як A/B-тестування вимірює, який із кількох уже створених варіантів працює краще в масштабі, коли доступний трафік. Типова пастка самого юзабіліті-тестування — залучення учасників, нерепрезентативних для реальної цільової аудиторії, наприклад тестування корпоративного програмного робочого процесу з учасниками, незнайомими з відповідним бізнес-процесом, що створює оманливі точки тертя, які не виникли б у справжніх цільових користувачів. Підштовхування учасників підказками чи порадами під час сесії замість того, щоб дозволити їм зіткнутися з труднощами й чесно спостерігати це, — ще одна поширена помилка, що підриває валідність висновків. У проєктах із CRO та консалтингу з UX юзабіліті-тестування часто використовують і діагностично — щоб зрозуміти, чому наявний процес працює гірше, ніж міг би, — і для валідації перед широким запуском редизайну: тестування нового прототипу з невеликою групою репрезентативних користувачів, щоб виявити великі проблеми юзабіліті до того, як вкладати ресурси розробки й тестування в повноцінний A/B-тест. Результати юзабіліті-тестування зазвичай синтезують у пріоритезований список проблем, часто ранжований за серйозністю та кількістю учасників, які з кожною стикнулися, і цей список безпосередньо живить зміни дизайну чи гіпотези експериментів, що складають ширшу дорожню карту оптимізації клієнта. Конкретний приклад демонструє ефективність методу: команда, що тестує перероблену сторінку налаштувань облікового запису з п’ятьма учасниками, може помітити, що четверо з п’яти не можуть знайти опцію зміни налаштувань сповіщень, і кожен незалежно шукає в одному й тому самому хибному місці інтерфейсу. Цього єдиного, надзвичайно послідовного висновку, отриманого за невеликий і недорогий раунд тестування, зазвичай достатньо, щоб обґрунтувати перенесення налаштування до запуску, без потреби у більшому й тривалішому дослідженні для підтвердження того, що, як уже спостерігали, надійно й повторювано не працює майже в кожного протестованого учасника.

Інші терміни на літеру U

Давайте створимо наступний проєкт.

Зв'язатися з нами